МАРТІН ЛЮТЕР ДО ВСІХ ВІРНИХ І ПОБОЖНИХ ПАСТИРІВ ТА ПРОПОВІДНИКІВ: БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ І МИР В ІСУСІ ХРИСТІ, НАШІМ ГОСПОДІ.
Той прикрий стан, у якому я виявив релігійні справи під час недавнього провідування громад, спонукає та змушує мене підготувати [видати] цей Катехізис, або твердження християнської доктрини у цій малій, зрозумілій та простій формі. Милостивий Боже! Яке багатостороннє убозтво я побачив!
Прості люди, особливо в селах не мають взагалі ніякого знання про християнську доктрину і, ой леле! багато пастирів є зовсім неспроможними та некомпетентними навчати [так, що про це соромно і говорити].
Але все-таки, всі кажуть, що вони – християни, охрищені та отримують [загальні] святі Таїнства. Та вони [не розуміють і] не можуть [навіть] проказати напам’ять ні Господньої молитви, ні Символу віри, ні Десяти Заповідей. Вони живуть як тупа худоба та безтямні свині; і все-таки, тепер, коли прийшло Євангеліє, вони гарненько, як знавці, навчилися зловживати всією свободою.
О ви, єпископи! [кому ця справа доручена Богом], яку ж ви відповідь дасте Христові за таке ганебне нехтування людьми та за те, що навіть хвильку не виконували своїх обов’язків? [Ви є тими людьми, кому Християнська релігія повинна завдячувати за цю руїну. Ви дозволили так ганебно помилятися людям; це – ваша провина; бо ви ніколи не робили того, що вимагало від вас ваше служіння.] Нехай вас уникне всяке нещастя! [Я не хочу в цьому місці накликати зло на ваші голови.]
Ви наказуєте відправляти Таїнство в одному виді [хіба ж це не є найвищою непобожністю обрученою з величезною зухвалістю, що ви наполягаєте на справлянні Таїнства тільки в одному виді та на ваших традиціях] і наполягаєте на своїх людських законах, і водночас ви зовсім не піклуєтеся [будучи цілковито без мук сумління чи переживання] про те, чи люди знають Господню молитву, Символ віри, Десять Заповідей, чи будь-яку частину Слова Божого. Горе, горе вам навіки!
Тож, благаю [та молю] вас усіх заради Бога, мої дорогі панове та браття, які є пастирями та проповідниками, щоб ви сердечно посвячували себе своєму служінню, щоб зглядалися над людьми, які доручені вам і допомагали нам навчати катехізис людям, особливо молоді. А якщо хтось із вас не може робити краще [якщо хтось із вас є таким невмілим, що не має абсолютно ніякого знання про ці питання, то хай не соромиться], хай бере скрижалі та форми і доводить їх до людей, слово за словом таким чином:
По-перше, хай проповідник над усе обережно уникає різних видів текстів та форм Десяти Заповідей, Господньої Молитви, Символу віри, Таїнств тощо, але хай вибере одну форму, якої триматиметься, і яку він хай навчає весь час, рік за роком. Бо [я даю цю пораду, тому що знаю, що] молодих та простих людей треба навчати однаковими, постійними текстами та формами, інакше вони легко будуть спантеличуватися, коли учитель сьогодні навчає їх так, а через рік якось по-іншому, так ніби він хотів би щось покращити, і таким чином усі зусилля та праця [які були витрачені на навчання] – втрачені.
Також це добре розуміли наші благословенні отці; бо вони всі використовували однакову форму Господньої молитви, Символу віри та Десяти Заповідей. Отже, ми також повинні [повторювати їхню старанність та докладати зусиль, щоб] навчати молодь і простих людей трьом частинам таким чином, щоб не змінювати складів, чи викладати їх так і повторювати їх одного року по-іншому, ніж іншого [незалежно від того, як часто ми навчаємо катехізису].
Тож вибери таку форму, яка тобі подобається і тримайся її повіки. Але коли ти проповідуєш в присутності навчених та розумних людей, то можеш виявити своє вміння, і можеш викласти ті частини так різноманітно та в такі хитромудрі способи, як тільки зможеш.
Але з молоддю тримайся однієї твердої, постійної форми і способу і навчай їх перш за все цим частинам, а саме: Десяти Заповідям, Символу віри та Господній молитві тощо, відповідно до тексту, слово в слово, так щоб вони теж могли повторювати їх так само за тобою і запам’ятовувати.
Але ті, хто не хоче цьому навчатися, їм треба сказати, що вони відкидають Христа і не є християнами, а також їх не можна допускати до Таїнства, ані дозволяти їм бути хресними батьками при Хрищенні, ані вправлятися в жодній з частини християнської свободи, але їх треба просто відправити назад до Папи і його урядників, атож, до самого диявола.
І навіть більше, їхні батьки та роботодавці повинні відмовляти їм у їжі та напоях, і [вони би справилися, якби] всіх повідомляти, що князь вижене таких грубих людей із країни тощо.
Бо хоча ми не можемо і не повинні нікого змушувати вірити, все ж таки ми повинні наполягати та спонукати людей, щоби вони знали, що є правильним і неправильним у тих, серед кого вони мешкають і бажають жити. Бо кожен, хто бажає мешкати в місті, повинен знати і виконувати міські закони, захистом яких він бажає насолоджуватися, незалежно від того чи він є віруючим, а чи в серці та в приватному житті шахраєм чи крутієм.
По-друге, після того, як вони добре вивчать текст, тоді навчай їх також смислові, що вони дізналися, що він означає.
І знову вибери форму цих скрижалей або якийсь інший короткий постійний метод, який тільки тобі подобається і тримайся його, і не змінюй жодного складу, як було тільки що сказано про текст, і відводь для цього певний час.
Бо не треба, щоб ти вивчав усі частини одразу, але одну за одною. Після того, як вони добре зрозуміють Першу Заповідь, переходь до Другої і так далі, інакше вони будуть приголомшені і не зможуть добре нічого запам’ятати.
По-третє, після того, як навчиш їх цьому короткому катехізису, перейди тоді до Великого Катехізису, і також дай багатше та повніше знання. Тут докладніше поясни кожну заповідь, [статтю], прохання і члени з їх різноманітними ділами, використаннями, вигодами, небезпеками та шкодами, - це ти знайдеш у великій кількості у багатьох книжечках, що для цього видані.
А найбільше, зокрема, наполягай на тій заповіді чи частині, якою найбільше нехтують твої люди. Наприклад, треба енергійно наполягати на Сьомій Заповіді про крадіжку серед ремісників та купців, і навіть селян та слуг, бо серед цих людей панує так багато видів нечесності та злодійства.Також треба добре наполягати на Четвертій Заповіді серед дітей і простих людей, щоб вони були спокійними та вірними, слухняними та миролюбними і мусиш завжди наводити багато прикладів з Писання. Щоб показати, як Бог карав або благословляв таких людей.
Особливо ти тут повинен наполегливо радити урядовцям та батькам добре керувати та посилати своїх дітей до школи, показуючи їм, чому є їхнім обов’яком це робити, і який проклятий гріх вони чинять, коли цього не роблять. Бо таким нехтуванням вони перекидають та руйнують і царство Боже і царство світу, діючи наче найгірші вороги Бога та людей.
І пояснюй їм дуже зрозуміло, якої жахливої шкоди вони завдають, коли не допомагають готувати дітей до служіння пастирями, проповідниками, писарями [також для іншого служіння, від якого ми не можемо звільнитися у цьому житті] тощо, і що Бог жахливо їх за це покарає. Бо таке проповідування є потрібним. [По-правді, я не знаю жодної іншої теми, яка заслуговує на більшу увагу, ніж ця]. Нині батьки та урядовці у цьому відношенні дуже грішать. Через це диявол також планує щось жорстоке [щоб вкинути Німеччину до найбільшої біди].
Накінець, через те, що скасовано тиранію Папи, люди більше не хочуть іти до Таїнства та зневажають його [як щось непотрібне та без чого можна обійтися]. І тут знову потрібне наполягання, однак із цим розумінням: Ми нікого не повинні змушувати повірити чи приймати Таїнство, ані вводити якийсь закон чи час, чи місце для цього.
Але треба так проповідувати, щоб зі своєї власної згоди, без нашого закону, вони самі собі наполягали, і так би мовити, змушували наших пастирів, справляти Таїнство. Це робиться, коли їм кажуть: “Хто не шукає чи не прагне Таїнства принаймні чотири рази на рік, то такого треба боятися, як людини, що зневажає Таїнство і не є християнином, так само, як і не є християнином той, хто не вірує в Євангеліє, або не чує його. Бо Христос не каже: “Це пропускайте”, або: “Це зневажайте”, але: “Робіть це, коли тільки будете пити…” тощо. По-правді, Він хоче, щоб це робилося, а не цілковито нехтувалося та зневажалося. “Робіть це,” – каже Він.
Тепер, кожен, хто не високо цінує Таїнство, показує тим, що у нього немає гріха, ні тіла, ні диявола, ні світу, ні смерті, ні небезпеки, ні пекла; тобто, що він не вірує в жодну з цих речей, хоча він занурений у них по вуха та з головою і належить дияволові з усіма своїми тельбухами. З іншого боку йому не потрібно жодної благодаті, життя, раю, небес, Христа, Бога, чи будь-чого доброго. Бо якби він вірив, що у нього є так багато того, що є злом, і що він потребує так багато того, що є добром, то він таким чином не зневажав би Таїнства, яким таке зло виліковується і яким дарується так багато добра. Також не буде потреби змушувати його до Таїнства жодним законом, але він сам спішитиме з власної згоди, він змушуватиме сам себе та спонукатиме тебе, що ти мусиш дати йому Таїнство.
Тож тобі не треба приймати ніякого закону з цього питання, як це робить Папа. Лишень чітко виклади вигоди та шкоду, потребу та використання, небезпеку та благословення, які пов’язані з цим Таїнством, і люди самі приходитимуть без твого примусу. Але якщо вони не приходять, то хай собі ідуть і скажи їм, що такі належать дияволові, що не вважають на таку велику потребу чи не мають такої великої потреби і благодатної допомоги Божої.
Але якщо ти на цьому не наполягатимеш, або зробиш із цього закон чи отруту, то тоді ти винен, якщо вони зневажають Таїнство. Як вони можуть бути іншими окрім як не лінькуватими, якщо ти спиш і мовчиш?
Тож дивіться, ви, пастирі та вчителі. Наше служіння вже є іншим, аніж воно було під Папою. Тепер воно стало серйозним та благодійним. Отже, тепер воно вимагає більше турбот та праці, небезпек і випробувань, а на додаток до цього, мало винагороди та вдячності від світу.
Але Сам Христос буде нашою нагородою, якщо ми трудитимемося вірно. Хай в цьому нам допоможе Отець усякої благодаті, Якому хай буде слава і подяка навіки через Христа, нашого Господа! Амінь.
