Подорож спасіння
Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус
Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я.
(1Тим.1:15).
Любі у Христі
Господі брати та сестри. Знаєте, нам всім подобається подорожувати.
Подорожуючи, ми відкриваємо для себе
щось нове цікаве. Знайомимось з новими людьми, їхніми звичаями, традиціями,
культурою.
Звичайно, подорож приносить задоволення, коли вона
запланована, комфортна. Але подорожі бувають різними. Знаєте, не так давно в
новинах знов пролунала новина про подорож Середземним морем. І це розповідь не
про ще одну розкішну подорож. Ні навпаки. Судно, якщо його можна так назвати, яким близько двохсот
п'ятдесяти нелегалів намагалися дістатися з Африки до Європи, перекинулося
неподалік острова Лампедуза. Лише завдяки оперативній реакції мальтійських та
італійських рятувальників більшість пасажирів вдалося врятувати. Нині вони - в
лікарнях прибережних міст цих двох країн. Шокованими
та виснаженими ці люди потрапили на омріяну італійську землю. Свій шлях до
ліпшого життя вони починали у хиткому човні, а завершили на катері берегової
охорони. Усю ніч рятувальники витягали їх з вод Середземного моря. Середземне
море перетворюється на справжній цвинтар. За останніми даними,
загинуло близько 50 людей. Це сталося за тиждень після того, як неподалік
затонуло інше судно, коли шлях з Африки до Європи тоді коштував життя понад трьом сотням
шукачів ліпшої долі.
Як
часто в пошуках кращої долі люди ладні ризикувати життям, наражати себе на
небезпеку, йти навіть на вірну смерть. Але, також бачимо що через гріх люди
часто наражають себе на небезпеку. Вбивають себе наркотики, алкоголем,
розпустою. Життя людини подібне на подорож бурхливим океаном в маленькому крихкому
човні. Люди опинились одні, сам на сам в боротьбі з життєвим труднощами і
випробуваннями, опинились на кораблі, котрий під черговим поривом вітру може
піти на дно. Так само, як пішов у безодню корабель Адама і Єви, який потонув
під натиском гріховної хвилі. І це невтішна правда, яка стала реальністю для
кожного. Правда, яку здавалось би ніщо і ніхто не міг би змінити. Але, як
говорить Павло в посланні до Тимофія: «Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус
Христос прийшов у світ». Сам Бог не тільки знає про нашу подорож. Він сам став
частиною неї, відчувши на Собі натиск диявола і його спокус. Відчув на собі всю
силу вітру гріховних вітрів. І хоча Христос Правдивий Богочоловік, це не була
легка подорож. Бо це також була подорож смерті. Подорож, на яку Син Давидів
пішов добровільно. Пішов мужньо і покірно, терплячи ненависть, але з любов’ю,
йдучи на смерть але несучи нам життя. Життя, яке ми можемо мати завдяки Його
викупній місії, Його стражданням і смерті на голгофському хресті.
Ісус
Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників. Син
Божий прийшов, щоб спасти нас, бо себе врятувати ми не могли, якби навіть і
хотіли, бо виглядає так, що людина цього не хоче. Знову і знову вона чинить
огидні гріхи, знову і знову відкидає Бога, покладаючись на себе і пускаючись в
небезпечну подорож життям. Через самовпевненість люди відкидають Боже Слово,
яке є правдою і дороговказом до Неба, натомість приймаючи забобони і людські
вигадки, які ведуть лише до забуття і пекла. Де на відміну від людей з Африки,
які почали тонути, але їх помітили рятувальники і врятували, з ними так не
стається, бо вони самі відкинули руку допомоги, відкинули Творця.
Поруч з цим,
правдою також є те, через свої гріхи ми збилися і постійно продовжуємо
збиватися з вірної дороги. Бо кожний наш гріх зводить нас з вірної Божої
дороги. І жахливим є те, що ми можемо загубитися назавжди.
Але Ісус Христос є Тим, Хто нас знаходить. Він є нашим
рятівником. І Він залишивши славу вічності, увійшов у смертельний океан цього
світу. Син Давидів шукає нас, загублених грішників, Своєю досконалою покорою,
якої, на жаль, ми не маємо. І Він віддав Своє життя, як досконалу жертву за
наші гріхи. Син Божий зробив це, щоб врятувати і визволити від влади гріха і
смерті всіх людей. Спаситель приходить і сьогодні до нас у Слові і Таїнствах, у
любові і турботі наших братів у Христі, щоб знаходити нас кожного разу, коли ми
тонемо.
Ісус
Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я. Так, диявол, смерть і гріх почали панувати
над людиною. Гріх почав все
більше стискати
нас і тим самим все більше віддаляти
від Бога. Але, найстрашніше те, що людна не бажає визнавати це, вона не бажає
визнати свої гріхи і зупинитися, а навпаки продовжує покладатися на себе,
продовжує захищати себе і свої гріхи і продовжує виконувати свої бажання і
пожадливості свого гріховного серця. Учинкі тіла явні, то є перелюб,
нечистість, розпуста, ідолслуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів,
суперечки, незгоди, єресі, завидки, п*янство, гулянки й подібне до цьог” (Гал.5:19-21).
“Бо що я виконую, не розумію, я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я
роблю”(Рим.7:15). Наш
Святий і Досконалий Бог не терпить гріх, який є огидою в очах Божих. Більше
того, Він засуджує і
карає гріх, який приносить людині розпач, і смерть. В Слові Божому ми читаємо: “Який же плід ви
мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть”
(Рим.6:21).
Тільки Бог змінює нас, змінює наше
гріховне серце. І саме Христове спасаюче діло на Голгофі є основою нашого
спасіння і основою для нашого щоденного прощення. Завдяки Його стражданням і
смерті на хресті ми маємо спасіння. І Христос пропонує нам через віру Свою праведність, даючи нам обітницю
спасіння, яке буде тривати вічно для Його знайдених дітей. І в безпеці цієї обітниці ми постійно
дивимося на Бога, і ми постійно надіяємося і покладаємося тільки на Нього, бо
Він єдиний.
Хто може нас спасти і Той, Хто ніколи нас не зречеться.
Отже, ми всі продовжуємо плисти океаном життя і нам
властиво прагнути кращого життя. І повертаючись до початку проповіді і до
звістки, що частину людей вдалось врятувати, що вони дійшли до мети, ми можемо
порадіти за врятовані людські життя. Так само ми радіємо, що Христос прийшов
нам на допомогу, простягнув руку допомоги, через Святого Духа дав увійти на
Його корабель життя, який не дивлячись на шторми і негаразди пливе вірним
курсом, бо його веде Христос, Який приведе нас до кінцевого пункту спасіння і
життя вічного, що і є ціллю нашої подорожі, яка не закінчиться нашою фізичною
смертю, а буде тривати вічно.
Заради Ісуса Христа! Амінь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий