Голови українських церков підписали спільну заяву про вступ Украни в ЄС

Голови церков відзначили духовний та культурний зв'язок України з Європою, але підкреслили, що при інтеграції в ЄС важливо зберігати традиційні сімейні та моральні цінності.

Голови і представники десяти українських церков підтримали європейську інтеграцію України і закликали сусідів поважати цей вибір. Про це сказано у зверненні церков і релігійних організацій до українського народу, оприлюдненому прес-службою Інституту релігійної свободи.

"Історично так склалося, що з давніх часів український народ був частиною європейського цивілізаційного простору. У взаємозв'язку з Європою, її духовною, культурною, освітньою, правовою традицією будувалося наше громадське та державне життя", - сказано в заяві.

Наразі Україна, підкреслили представники церков, стоїть перед вибором шляху свого подальшого розвитку. "На нашу думку, майбутнє України природно зумовлено нашими історичними коренями - бути незалежною державою в колі вільних європейських народів", - йдеться у зверненні.

При цьому голови церков наголошують, що "цей вибір не є і не може вважатися протиставленням України нашому історичному сусіду - Росії". "Її державність, історія та культура також тісно пов'язані з Європою. Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України, як незалежної держави, обирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність та суверенітет Російської Федерації", - сказано у зверненні.

"Цілком зрозуміло, що сучасна об'єднана Європа має не тільки досягнення. Чимало в ній того, що вимагає змін або виправлення - так само, як і наш власний український дім. Традиційні духовні, культурні, сімейні та моральні цінності, на яких століттями ґрунтувалося життя народів Європи, - це дорогоцінний скарб, який ми повинні цінувати, спільно берегти, захищати і примножувати. Знаємо, що у цій справі в Європі у нас є багато однодумців, з якими ми готові об'єднати зусилля", - зазначають підписанти.

"Сподіваємося, що через громадську дискусію Україна обере для себе найкращий шлях розвитку. Ми ж будемо молитися, щоб Всевишній дав мудрість і правителям, і всьому народу, і допоміг зробити правильний вибір. До такої молитви закликаємо і всіх наших вірних", - сказано у зверненні.

Звернення підписали голова УПЦ МП Володимир, голова УПЦ КП Філарет, голова УГКЦ Святослав, глава Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів В'ячеслав Нестерук, старший єпископ Церкви християн віри євангельської України Михайло Паночко, голова комісії з питань відносин між державою і церквою Римо-Католицької церкви в Україні Петро Мальчук, єпископ Української лютеранської церкви В'ячеслав Горпинчук, єпископ Німецької євангелічно-лютеранської Церкви України Уланд Шпалінгер, головний рабин Києва та України Об'єднання юдейських релігійних організацій України Яків Дов Блайх, а також голова Духовного управління мусульман України муфтій Ахмед Тамім.

"Дзеркало тижня"

Проповідь пастора Вадима Зінченка. Неділя, 29 вересня 2013р.

Вузькі ворота

І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи. І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм: Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! (Лк. 13:22-24)
 

    Дорогі у Христі Господі брати та сестри! Знаєте, однією з архітектурних пам’яток Києва є Золоті ворота. Це те, з чого починаються екскурсія по Києву, з чим зустрічались люди, які в`їзжали до міста в стародавні часи. Золоті ворота є унікальною пам’яткою давньоруського оборонного зодчества ХІ століття і недарма входять до чудес України.  Вони є свідченням високої культури архітектурної майстерності наших предків, свідченням їхньої обізнаності з передовими технологіями фортифікаційного будівництва середньовіччя, свідком подій, які відбувались в Києві протягом віків. Як головні ворота вони були символом політичної незалежності Києва, а тому були одним із об'єктів, яким перш за все намагалися заволодіти його вороги.. Протягом століть через ворота вїзжали купці та посли, звідси урочисто відправлялися в похід князівські дружини, у 1654 через них до місто урочисто в’їхав Богдан Хмельницький, що повернувся після чергової перемоги.

    Золоті ворота відіграли важливу роль в житті людей. Так само важливим є питання, яке задав чоловік з нашого сьогоднішнього тексту. Багато людей і в наш час задаються цим питання: коли з одного боку ми бачимо сотні тисяч, які сидять в неділю вдома і вважають себе християнами, і коли ми приходимо на службу і бачимо небагато людей – які слухають Слово Боже. Можливо тільки у байдужої людини не виникне запитання: чи на вірному я шляху, і якщо так, то чому я серед меншості? Знаєте, люди часто задумуються над цим питанням. Хтось можливо навіть приходив на богослужіння, але через деякий час знову відходив до того життя, до якого звик і яким живе багато людей. Більше того, дивлячись на світ, людина, а особливо молода часто думає, що Бог є на стороні більшості, на стороні успішних, багатих, хто має владу, а не на стороні невеличкої громади, яка  зібрана навколо Євангелія і божих Таїнств. Можливо чоловік з нашого тексту так само шукав відповіді на подібне запитання, бо як єврей він знав закони і обряди, які Бог дав людям через Мойсея, міг пишатись величним храмом, де люди могли служити Богу та приносити жертви, міг пишатись тим, що його народ мав десятки тисяч священиків, велику кількість книжників та фарисеїв, які досконало знали закон, які намагались до найменшої букви виконати всі закони. Тому здається логічним його запитання – Господи, невже буде мало спасених?

    Так, людям було важко довіряти Ісусу. І важко не тому, що слова Сина Божого для них здавались великим протиріччям, а тому, що ворота людсько серця міцно замкнені гріхом для Божого Слова. Воно не бажає знати Бога і всього того, що з ним пов’язане. Але яким би безглуздим це не здавалось, саме Євангелія Божа відчиняє будь-яке замкнене серце, воно наповнює його вірою, наповнює надією і миром, наповнює бажанням з радістю покладатись на Господа і сповідати Христа як свого Господа. Як говорить слово Боже: «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,» (Рим.10:9).

     Якби ми жили в часи Ісуса Христа, напевно, нам також було б важко вірити в Ісуса,  покладатись на Його вчення, не знаючи, чи правий був Ісус чи ні. Але сьогодні, знаючи, що зробив для нас Ісус, покладаючись на його Слово і особливо Його смерть та воскресіння заради нашого спасіння – ми з впевненістю сповідаємо, що спасіння є тільки через Ісуса, тільки в покладанні на Нього як на свого Спасителя. Спасіння в покладанні на Слово Боже і Його обітниці, а не на традиції і забобони, які так люблять люди і які ставлять на місце Бога. І хоча багато людей продовжує слідувати тим всім традиціям, проте, Ісус говорить нам: «Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!»

    Знаєте, відповідь Ісуса, яку він дав чоловіку може здатись занадто жорсткою, але вона є правдою. Так само для багатьох людей сьогодні це може звучати суворо, бо як їм здається це обмеження їхньої свободи. Бо багатьом хочеться жити без обмежень, ходити по життю широкими дорогами, де єдиним обмеженням є власна уява і власне я. Але, насправді саме ця широка гріховна дорога веде до широких воріт пекла, за якими лише вічні плач і скрегіт зубів, де палаючий вогонь, який розтоплює будь-яку людську гординю як полум’я розтоплює метал. 

Саме тому Бог постійно звертається до людини, бажаючи відчинити ворота її серця. Так, Він намагається, бо Сам все зробив для спасіння людини. Саме Господь неодноразово навчав людей про єдиний вірний шлях до спасіння, який часто суперечить вигаданому людському шляхові. Саме Син Давидів закликав і закликає людей до каяття, до слідування за Ним, бо завтра може бути пізно. І застерігаючи людей Ісус промовляє: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Матв.7:13,14) Син Божий не тільки закликає нас входити тісними воротами до Царства Божого. Господу самому довелося пройти через золоті ворота Єрусалиму. Це ворота повернені на схід, єдині які ведуть до храмовоюї гори і через які востаннє увійшов до міста Господь, сповнюючи старозаповітнє пророцтво пророка Єзекеіля: «І сказав мені Господь: Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена». ЕЄз.44:2). Господь пройшов не для помпезності, не для слави, а для того, щоб покірно прийняти страждання і смерть. Щоб зайняти наше місце на Голгофі, щоб вирвати нас з рабства диявола, щоб відвернути нас від пекельної дороги, щоб розкрити для своїх дітей ворота небес, і закрити перед ними ворота пекла.

    Знаєте, багатьом людям доводилось чути про вузьку дорогу, якою є Христос є спасіння. Але, багато людей через власне бажання, власну гординю так ніколи і не підуть цією нелегкою дорогою, бо не хочуть відмовитись від задоволеннь цього світу, полишити знайомих, які бажають йти широкою дорогою. Багатьом не хочеться слідувати за Христом, терпіти зневажання і насмішки, що виходять з світу. Саме тому, люди продовжують йти широкою дорогою, жити так як всі, сподіваючись, що Бог не покрає їх. Але Христос постійно застерігав людей, що заплата за гріх-смерть. Проте, чи багато людей хочуть чути Його застереження, чи багато читають Біблію, чи багато йдуть щонеділі на богослужіння, чи багато бажають йти за Ісусом вузькою стежиною?

    Звісно це сумно, так само як сумно буде останнього дня почути слова Господа: «Не знаю Я вас». І хоча багато людей чули слова Ісуса, сподівались, що вірять у Бога, що дотримувались певних традицій, все ж почують: «Не знаю я вас!». Більше того почують, що в день останнього суду величезна кількість людей схаменеться, але буде вже пізно. Люди будуть стукати в двері, просячи: «Господи, відчини нам!», але їм ніхто не відчинить, натомість у відповідь вони почують суворі слова: «Не знаю я вас!». Бог в Своєму Слові навчає, що прийде час, коли буде пізно розкаятися, коли не буде жодної можливості для спасіння, що двері до спасіння для нерозкаяних будуть назавжди зачиненими.

    Сьогодні ми дякуємо Святому Духові, Який створив в серці віру в нашого Небесного Царя. І саме через віру, через покладання на Його викупну роботу ми маємо впевненість в тому, що ми записані в книзі життя, що Господь знає нас. Бо ми є його дітьми, бо за нас Він прийняв смерть, за наші гріхи Він приніс досконалу жертву. Син Божий  примирив нас з Отцем Своєю смертю на голгофському хресті. Його не змогли втримати ворота смерті, які Христос переможно відчинив. І саме Він дав нам можливість піти вузькою дорогою життя, а не широкою дорогою смерті. Бо в Царстві Божому будуть лише ті, кого знає Господь. За кого пролилась Його свята кров на хресті, кого Бог привів до покаяння, хто у своєму житті будь-що прагнув служити Святому Богові та слідувати за Ним.

    Отже, Золоті ворота в Києві є звісно видатною пам’яткою архітектури, візитівкою Києва, початком екскурсій по нашому місту. Так само золоті ворота Єрусалиму також важливі для Християн, бо через них увійшов наш Господь, вони є початком нашого спасіння. Так само як є початком нашого спасіння наше каяття, наше покладання на Сина Божого. Того, Хто серед нас. Бо де Христос, там спасіння, де Боже Слово, там ворота до небесної домівки. Де віра в Бога і покладання на Божі обітниці, там є впевненість в тому, що останнього дня Господь скаже нам, що добре знає нас і введе нас через золоті ворота Нового Єрусалиму, до небесної домівки, яку приготував для нас.

    Заради Ісуса Христа! Амінь.